СЛІД

Чому вчувається мені —
поліфонічною юрбою
шумлять гаї?

Чому ввижається мені —
несамовитою рікою
несе весь світ?

Немов останній із усіх
хто був з тобою…
Чи був?

Чи був той світ, чи лиш здалося…
Так сивіє моє волосся
І замітає часом слід
Холодним, наче вже байдужим
Але таким собі недужим —
Що лиш дихни.

І ще, і ще — щоб розігріти
Ту землю де ходив цим літом
Де перший хибний ставив слід…

Де перший…
Може і останній…
Не розліпивши очі зрання
як втамувати напрям дій?
Ступаючи чи то в повітря
Можливо в янголове пір’я
Чи в вирій мрій.

І знов шукати тут безсилий
Той перший слід незрозумілий
Що вже не знаю, як зробив…

…Чому впікається в мені
невідворотною журбою
Жага буття?…

Той перший крок по цій землі
По нерозораному полю
До каяття.

І тут, підвівши очі в гору
шукати слід невипадковий —
моє життя…

Поделиться с друзьями:

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *