Живи в цю мить

Зітхаючи за тим, що зникло
Сумуючи «якби ж я знав»
Сидять і плачуть ті, що бігли спритно
У складі рівних і нерівних лав

Тремтіння рук в кишенях поховали
Та зраджує сумний туман очей
Коли досвітла деякі вставали
Казали: «не буває панацей»

Мета відсутня і думки старечі
І не тому, що вже прожив життя…
Існують деякі у світі речі
Що втілюють твої передчуття

Останній крок — до неба чи на сполох?
Душа твоя — сумує чи болить?
Коли приходять відчай, страх і морок
Вже пізно цінувати кожну мить…

Поделиться с друзьями:

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *