Початок

Знайти себе у безлічі доріг
Хоч і прямих, та врешті, не моїх
Збираючи розкидане каміння
Сховав я крила, наче вже й без них.

 

#
І я піду, і шукатиму одну
Найяскравішу зорю невідому
І я дійду, шлях свій зірками встелю
Крізь терни таки дійду я додому.

 

Пішов де темно, та й не зчувся, швидко
Сховався уві сни та марення ночей
Пройшов вже час, так боляче і бридко
Забулось відчуття сльози з очей.

 

І навмання у болі прозріваю
Знаходячи себе серед доріг
Так довго йшов без смутку, без печалі
Зійшов туман – аж ось він, мій поріг.

 

Поделиться с друзьями:

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *